Невидимі воїни дронів України
Дрони середньої дальності послабили частину російських систем радіоелектронної боротьби та знерухомили 300 суден.
Південний схід України
Краєвид нагадує український прапор: жовті поля кукурудзи, соняшника та пшениці, а над ними чисте синє вересневе небо. Ми зупиняємося на краю поля, у затінку ряду лип.
«Ці дерева досить густо заселені», каже мій провідник із позивним Леон, військовослужбовець бригади Сил безпілотних систем України, відомої як «Птахи Мадяра». Під густим листям військові працюють на ділянці, що нагадує гарбузове поле. Але замість того, щоб доглядати гарбузи, вони споряджають 12 безпілотників літакового типу десятьма кілограмами вибухівки кожен.
«Сільське господарство в Україні», з усмішкою каже Леон.
Ці дрони мають дальність до 250 миль, приблизно 400 кілометрів, чого достатньо, щоб охопити всю окуповану Росією територію України. Сьогодні вони полетять у напрямку Новоазовська, району Донеччини між Маріуполем і російським кордоном.
Розвідувальна група «Птахів Мадяра» виявила скупчення дорогої ворожої техніки. Такі цілі військові називають «смачними» або «соковитими».
З огляду на ризик російської розвідки план полягає в тому, щоб швидко прибути, спорядити дрони та підняти їх у повітря, каже Леон. Запустити дрон значно простіше, ніж здійснити пуск ракети. Листя приховує безпілотники під час підготовки, а взимку таку саму функцію може виконувати сарай. Під час масштабніших операцій із кількома десятками дронів українці можуть використовувати кілька стартових майданчиків. Запуски розосереджені й малопомітні, тому росіянам складніше їм протидіяти. На Близькому Сході США та їхні партнери з країн Перської затоки стикаються зі схожими труднощами в боротьбі з іранськими дронами.
Дрони, які я бачила, були оснащені вибухівкою, здатною при прямому влучанні пробити приблизно 28 сантиметрів сталі. Науково-дослідний підрозділ (R&D) «Птахів Мадяра» виготовляє до 100 тисяч бойових частин на місяць для ударів малої та середньої дальності й забезпечує ними понад десяток інших підрозділів, переважно у складі Сил безпілотних систем.
«Птахи Мадяра» збирають понад 50 різних моделей бойових частин, кожна з яких налаштована під конкретний тип дрона та цілі.
Коли дрон готовий, військові обережно встановлюють його на катапультну пускову установку. Під час прогріву починають обертатися пропелери, але камера одного з дронів тремтить. Інженер щось підлаштовує і стабілізує її, щоб пілот мав чітке зображення.
Утім, зазвичай дрони прибувають уже готовими до виконання завдання. Частково це результат «безперервного зворотного зв’язку» з українськими розробниками озброєнь, пояснює польовий командир із позивним Кусто.
Дрон злітає і зникає в небі.
«Два роки тому наші пілоти мали перебувати поруч із нами», каже Леон. Така близькість наражала пілотів на небезпеку. Сьогодні, маючи інтернет-з’єднання, вони можуть керувати дронами за сотні миль від місця запуску.
Пізніше Леон повідомляє мені результати операції та показує відео. Підрозділам Сил безпілотних систем зараховують знищення цілі лише за наявності відеопідтвердження.
Росіяни збили два дрони середньої дальності. Ще один було втрачено після зникнення зв’язку, можливо, через вплив засобів радіоелектронної боротьби. Ще один не влучив у ціль.
Але решта вісім вразили свої цілі.
У результаті операції було знищено чотири російські військові вантажівки та три паливозаправники. Ще один паливозаправник було пошкоджено.
«Ми розуміємо, що логістика — це кровоносна система війни», каже майор Роберт «Мадяр» Бровді, командувач Сил безпілотних систем України.
Досі, щоб перерізати логістичну артерію, потрібно було розташувати піхоту достатньо близько, щоб уражати цілі артилерією, встановлювати міни або підривати мости.
«А тепер, — каже майор Бровді, — питання лише в наявності дронів та їхній кількості».
Така кампанія з переривання логістики є одним з елементів операції «Вівальді» Третього армійського корпусу, яка завадила російському наступу, спрямованому на оточення українського східного оборонного поясу, відомого як «Пояс фортець».
Третій армійський корпус також заявляє, що нещодавно повернув під контроль близько 68 квадратних миль, приблизно 176 квадратних кілометрів, на Лиманському напрямку в Донецькій області.
Ось один із прикладів того, як там допомогли удари середньої дальності. Частина російських систем радіоелектронної боротьби працює від генераторів. Тому систематичні удари по паливній логістиці допомогли послабити ці можливості противника.
Майор Бровді наводить й інші приклади нещодавніх успіхів.
Доходи від нафти й газу фінансують війну Володимира Путіна, а Росія використовує свій тіньовий флот, щоб обходити санкції та нелегально вивозити паливо за кордон. Із липня Сили безпілотних систем завдають ударів по цих суднах у Чорному та Азовському морях.
Потоплення нафтового танкера може спричинити екологічну катастрофу, однак судно можна легко вивести з ладу ударом дрона по критично важливій ділянці, наприклад машинному відділенню.
За словами майора Бровді, станом на 22 вересня його військові перетворили 300 російських суден на «дрейфуючі склади в морі, нездатні пересуватися самостійно».
Він також каже, що його війська блокують Крим «без жодного солдата на землі» та без втрат з боку Сил безпілотних систем.
За його словами, удари по місцях запуску ракет у Криму різко скоротили кількість балістичних і крилатих ракет, які запускаються з цього напрямку.
Якби Україна мала доступ до Starlink над територією Росії для полювання на більшу кількість мобільних ракетних пускових установок, вона могла б ще більше послабити здатність противника завдавати ударів по Києву та інших містах.
«Мета полягає в тому, щоб створити системний ефект, а не лише порушувати логістику», каже Леон.
Українські удари середньої дальності по системах протиповітряної оборони роблять російські сили на фронті більш уразливими. Водночас вони відкривають коридор для українських повітряних атак у глибині території Росії, ще більше розтягуючи російську систему протиповітряної оборони.
Росіяни пристосовуються до ударів середньої дальності. Зокрема, вони намагаються приховано перевозити людей і боєприпаси цивільним транспортом. Також вони збільшили кількість мобільних вогневих груп, які намагаються збивати українські дрони.
Сили безпілотних систем визначили тисячі потенційних російських цілей і мають екіпажі, готові працювати по них.
Але найгострішою проблемою України залишається забезпечення.
За оцінкою Леона, Сили безпілотних систем мають лише 14 відсотків від необхідної кількості дронів середньої дальності.
Матеріал вийшов у друкованому номері "The Wall Street Journal"
1 жовтня 2026 року під заголовком "Ukraine’s Stealthy Drone Warriors". Авторка, Джилліан Кей Мелхіор, є членкинею редакційної колегії "The Wall Street Journal" у Лондоні.
Джерело: https://www.wsj.com/opinion/ukraines-stealthy-drone-warriors-f5d4fa38?st=tiBBbC
